Нова Книга

ДО 150-РІЧЧЯ З ДНЯ НАРОДЖЕННЯ ЛЕСІ УКРАЇНКИ Ні! Я жива! Я буду вічно жити! Я в серці маю те, що не вмирає... Леся Українка25 лютого 1871 року народилася Леся Українка (Лариса Косач) – славетна українська письменниця, поетеса і громадський діяч. «Ні! Я жива! Я буду вічно жити! Я в серці маю те, що не вмирає...» саме ці слова максимально відкривають людину, жінку, поетесу. І саме ці слова, ніби смужкою проходять і через її життя. Адже все, що випадає на її долю, можливо пройти, прожити, пролетіти, маючи в серці таку сильну жагу до життя. Геній Лесі Українки розкрився перед світом насамперед у високохудожньому звучанні національної ідеї, гарячій любові до рідного краю, яка полягала в обороні прав народу до незалежного національного і державного життя. Поетеса вийшла за межі традиційних тем. ЇЇ творчість охоплювала широке поле світових мотивів, тому стала вагомим художнім здобутком світової культури.

02.01.1901 Народився Валер’ян Підмогильний, прозаїк, перекладач, один з найвидатніших прозаїків українського "розстріляного відродження"; автор роману "Місто" (1928). 1920–1921 вчителював у Павлограді та Дніпрі. Друкуватися почав ще в шкільні роки під псевдонімом Лорд Лістер. До першої збірки "Твори. Т. 1." (1920), увійшло 9 оповідань: "Важке питання", "Ваня", "Гайдамака", "Дід Яким", "Добрий Бог", "На іменинах", "На селі", "Пророк", "Старець". 1921 переїхав до Києва, працював бібліографом Книжкової палати. 1921–1923 у голодні роки залишив місто й викладав українську мову та політосвіту у Ворзельській трудовій школі. В оповіданнях "Собака" (1920), "Проблема хліба" (1922), "Син" (1923) йдеться саме про голод 1921–1923 років в УСРР. 1923 повернувся до Києва й активно включився в культурно-мистецьке життя. Був організатором і членом лі